Як криміналісти, історики та архітектори за допомогою сучасних технологій встановили місце наймасовішого розстрілу Другої світової війни.
Є злочини без терміну давності. Наймасовіший єдиноразовий розстріл часів Другої світової війни стався на очах усього Києва 79 років тому, та Бабин Яр і досі приховує багато таємниць.

Яку роль зіграло одне-єдине «самотнє дерево» у розслідуванні історика Мартіна Діна (США), який спеціалізується на військових злочинах?

Як колишні в'язні Сирецького концтабору допомогли відомому українському досліднику Голокосту Олександру Круглову встановити одне з місць масових розстрілів?

Як зі старих фото, кінохроніки та аерофотозйомки архітектори-дослідники, ніби з пазлів, зібрали вражаючу 3D-модель ландшафту Бабиного Яру зразка 1941 року?

ТСН.ua спільно з Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» презентує спеціальний проєкт про унікальне півторарічне дослідження з пошуку місць масових розстрілів.

Роками точилися наукові дискусії щодо визначення точних місць розстрілів у Бабиному Яру. В першу чергу наймасовіших – 29-30 вересня 1941 року, коли нацисти вбили 33 771 єврея. Це єдині два дні, коли нацисти рахували кількість жертв - точна цифра збереглася у звіті СС. Це чи не наймасовіше єдиноразове вбивство за період Другої світової війни. Загалом за два роки окупації тут загинуло від 70 до 100 тис. осіб.

Врятуватися з Бабиного Яру пощастило буквально одиницям. Свідків майже не лишилося, а вцілілі не поспішали казати правду. Тож багатьом дослідникам ніяк не вдавалося встановити точні місця розстрілів.

Та є ще одна вагома причина – від тодішнього Бабиного Яру майже нічого не лишилося. Від часів Другої світової війни територія урочища зазнала кардинальних змін. Його заливали цегляною пульпою, засипали, вирівнювали, забудовували. Такою була політика радянської влади – замовчування і стирання пам'яті. Сьогодні вже неможливо побачити той ландшафт Бабиного Яру, який був тут у 1941-му.
Як змінювався Бабин Яр і його околиці

«Як корінний киянин, чия родина пережила окупацію, можу засвідчити, що у тодішніх мешканців Києва не було ані найменшого сумніву щодо факту масових розстрілів євреїв. Наприклад, мешканки будинку, в якому жила моя родина, були примусово залучені німецькою окупаційною владою до сортування великих куп одягу, який залишився після вбивства євреїв. Про розстріли знав увесь повоєнний Київ. Але ці живі свідчення відійшли у минуле, і тому так важливо зберегти правду про трагедію Бабиного Яру на науковому рівні – у вигляді доведених фактів, цифр, карт».

Владислав Гриневич
Директор Інституту дослідження території та ландшафту пам'яті Бабиного Яру при Меморіальному центрі Голокосту «Бабин Яр», провідний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень Академії наук України.

Сьогодні сучасні технології дозволяють відтворити зниклі пласти історії. Міжнародна група вчених Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр» з максимально можливою вірогідністю визначила місця масових розстрілів євреїв у Києві наприкінці вересня 1941 року. Тривале дослідження включало ретельний аналіз джерел, включно з німецькими архівними документами.
Німецькі світлини,
«самотнє дерево» і 3D-модель

Єдині відомі насьогодні фото Бабиного Яру одразу після розстрілів – це кольорові знімки німецького військового фотографа Йоганнеса Геле. Світлини зроблені ймовірно 1 жовтня 1941 року, буквально наступного дня після трагедії.

Кадри були віднайдені і оприлюднені для широкого загалу лише після 2000 року. Та локалізувати їх точну прив'язку до місцевості було вже неможливо – ландшафту Бабиного Яру, який існував у 1941 році, не лишилося. Однак саме ці фотографії стали одним із найнаочніших свідчень у даному дослідженні.
Фото німецького військового фотографа Йоганнеса Геле (Johannes Hähle),
зроблені у Бабиному Яру на початку жовтня 1941 року

«Основна робота зі складання частин головоломки відбувалася шляхом поєднання ретельного вивчення наземних фото і аерофотознімків та складання і перекладу колекції із сотень свідчень очевидців, зібраних переважно із серії німецьких розслідувань і судових процесів, що тривали з кінця 1950-х до початку 1970-х. Ці заяви були доповнені декількома документами з Нюрнберзького процесу, матеріалами з радянських розслідувань періоду з 1943-х по 1980-ті роки, а також кількома свідченнями вцілілих людей».

Мартін Дін
PhD з 1989 року, у 1992-97 рр. – старший історик в підрозділі військових злочинів в Новому Скотланд Ярді. Історичний консультант Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр».

Історики та архітектори-дослідники працювали паралельно, поєднуючи фахове наукове дослідження та сучасні технології 3D моделювання, зокрема інструменти архітектурної криміналістики.

Для створення цифрової 3D-моделі Бабиного Яру використовували комбінацію різних матеріалів – топографічних зйомок 1924, 1953, 1968 та 2008 років, аерофотозйомки 1939 та 1943 років, супутникових знімків та фотографій місцевості, зроблених у різні періоди на території Бабиного Яру, починаючи з 1930 року. На основі цих досліджень ландшафт Бабиного Яру 1940-х років був реконструйований у 3D. Реконструкцією займалися спеціалісти Центру Просторових Технологій.

Архітектори співставили просторові елементи з карт та аерофотозйомки з реальними об'єктами – деревами, електричними стовпами, будинками, схилами яру, які були зафіксовані на фото. Бралося до уваги і положення сонця на небосхилі.

«Ми проаналізували ключові точки на фотографіях Йоганнеса Геле – топографію, елементи рельєфу, споруди і відтворили їх на тривимірній моделі. Це дозволило поступово локалізувати вже багато фотографій і відео, зроблених в інших місцях».

Максим Рохманійко
Архітектор-дослідник,
директор Центру Просторових Технологій

Однією з проблем визначення точних місць розстрілів у Бабиному Яру було те, що у попередніх дослідженнях сталася певна плутанина між двома дуже схожими між собою частинами Бабиного Яру. На знімках, що збереглися, і основне русло яру, і великий західний відріг за розмірами і конфігурацією були дуже подібні. Тому деякі дослідники вважали, що на знімках Геле з військовополоненими, які закопують тіла жертв, зображено саме основне русло.

Але тут неочікувано важливу роль зіграло одне-єдине «самотнє дерево». Саме воно дозволило остаточно відрізнити великий західний відріг та основне русло Бабиного Яру.

«Самотнє дерево» було видно на аерофотознімку і воно ж потрапило в камеру кінохроніки під час візиту делегації УНРРА (UNRRA – United Nations Relief and Rehabilitation Administration – «Адміністрації Організації Об'єднаних Націй для допомоги і відбудови») до Бабиного Яру у 1946 році. Пізніше дерево вдалося ідентифікувати на фотографіях Йоганнеса Геле.

«Детальне вивчення «самотнього дерева» на гребені скелі вдалині незабаром дало чітке підтвердження відмінностей між окремими ярами. Деякі історики припустили, що фотографія Геле дає вид вниз по довжині головного яру, але очевидна відсутність «самотнього дерева» на фото Геле змусила мене насторожено поставитися до цієї гіпотези. «Самотнє дерево» було відмінною рисою найвідоміших зображень Бабиного Яру, імовірно зроблених у головному яру. Ретельний аналіз фото дав відповіді на питання. Збільшивши знімок Геле, зроблений з дороги, можна побачити «самотнє дерево», яке на відстані здається невидимим через скупчення інших дерев позаду нього. Ви у буквальному розумінні не можете побачити дерева за лісом. На відміну від інших фотографій, де дерево чітко виділяється на тлі неба, тут його майже повністю приховують інші дерева».

Мартін Дін
PhD з 1989 року, у 1992-97 рр. – старший історик в підрозділі військових злочинів в Новому Скотланд Ярді. Історичний консультант Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр».

«Самотнє дерево»
«Самотнє дерево»
«Самотнє дерево»
«Самотнє дерево»
«Самотнє дерево»
Піщаний кар'єр
Науковцям вдалося не тільки встановити місця розстрілів у великому західному відрозі, а також ідентифікувати і сусідній піщаний кар'єр, куди заганяли євреїв перед розстрілами. У піщаному кар'єрі євреїв змушували залишати свої речі і роздягатися. Потім, жорстокими ударами та утримуючи під прицілом, далі жертв гнали до яру, де розстрільні команди вбивали їх групами.

Складність ідентифікації піщаного кар'єра пов'язана також із тим, що він з'явився лише наприкінці 1930-х років. Навіть не всі кияни знали про цей кар'єр, його не позначали на картах. Та один із нацистських злочинців, Віктор Трілл, який був у Бабиному Яру 30 вересня 1941 року, потім дуже чітко свідчив, що «за поворотом знаходилася велика кругла западина в землі. Можливо, що це був колишній піщаний або гравійний кар'єр. У цій ямі також була незліченна кількість людей, і можна з упевненістю припустити, що всі вони були євреями. Також у цій ямі були гори всякого одягу».

Незабаром після війни, коли ландшафт Бабиного Яру кардинально змінювали, піщаний кар'єр перестав існувати. Побачити його можна лише на трьох фото Йоганнеса Геле (див. вище), причому саме з купами залишеного євреями одягу, а також на деяких аерофотознімках воєнного часу.

Пізніше, вже у 1943 році, коли нацисти вирішили приховати сліди масових розстрілів, саме у цьому піщаному кар'єрі розташовувалося кілька бараків-землянок, де тримали військовополонених, яких змушували розкопувати та спалювати тіла жертв. Про це пізніше згадували кілька в'язнів, яким вдалося втекти. Ці бараки, а також тінь сторожової башти видно при сильному збільшенні аерофотознімку Бабиного Яру, зробленого 26 вересня 1943 року.

До речі, на цьому знімку також видно різні напрямки зйомки «самотнього дерева» - вздовж основного русла (кадр з кінохроніки) і вздовж західного відрогу (фото Йоганнеса Геле).

«Cамотнє дерево»
Джерело: NARA, GX 3938, № 105 від 26 вересня 1943 р.
Упродовж усього часу досліджень трагедії Бабиного Яру проблема визначення місця розстрілу частково полягала в надзвичайних зусиллях есесівців приховати сліди розстрілу напередодні їхнього відступу з Києва. Генріх Гіммлер, сподвижник Гітлера і один з головних організаторів Голокосту, для знищення доказів масових розстрілів (а саме тіл) у Східній Європі, призначив на цю справу Пауля Блобеля, колишнього командира зондеркоманди 4А, яка організувала розстріли в Бабиному Яру. Блобель був командиром зондеркоманди 1005, яка проводила великомасштабні ексгумації. І одним із перших місць такої ексгумації став Бабин Яр між серединою серпня і кінцем вересня 1943 року.

Пауль Блобель, 1939 р.

«Колишні в'язні Сирецького концтабору стверджували, що в 1943 році спалювали трупи в тій частині Бабиного Яру, що навпроти головних воріт концтабору. Отже, якщо правильно встановити його розташування, то можна встановити ділянку Яру, де розстрілювали євреїв в останні дні вересня 1941 року. Максимально точно визначити місцезнаходження Сирецького концтабору допомагає німецька аерофотозйомка Києва від 26 вересня 1943 року.»

Олександр Круглов
Старший радник Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр» з історичних питань, науковий консультант Українського інституту вивчення Голокосту «Ткума».

Що нового дізналися дослідники про Бабин Яр?

  • Місце масових розстрілів євреїв 29-30 вересня 1941 року – великий західний відріг. Раніше ніхто з дослідників його не зазначав. Також, цілком імовірно, що розстріли відбувалися і на дні основного русла Бабиного Яру, неподалік стику із західним відрогом.
  • Точні локації фотознімків Бабиного Яру в перші дні після розстрілів (ймовірно 1 жовтня 1941 року), які зробив німецький військовий фотограф Йоганнес Геле. За допомогою методу просторового моделювання локації визначені з точністю до метра.
  • Ландшафт Бабиного Яру станом на 1941 рік, реконструйований за допомогою методу просторового моделювання та завдяки нечисленним фото- та кінохронікальним свідченням: 3D-модель Бабиного Яру
  • Точні місця землянок полонених, які брали участь у спаленні тіл розстріляних у Бабиному Яру. Визначено за допомогою аерофотознімків.
  • Шляхи руху євреїв 29-30 вересня 1941 року до Бабиного Яру.
  • Місце найперших масових розстрілів – протитанковий рів, що знаходився на перетині сучасних вулиць Олени Теліги і Дорогожицької. Саме тут 27-28 вересня 1941 року відбулися розстріли в'язнів «єврейського відділення» транзитного табору військовополонених, розташованого на Керосинній вулиці (нині – вул. Шолуденка).
29-30 вересня 1941 року в Бабиному Яру було розстріляно 33 771 єврея, як зазначається у звіті нацистських каральних органів. Однак це був лише початок страшного дворічного терору, який зазнав Київ за часів німецької окупації. За різними оцінками у Бабиному Яру та в районі цього урочища було знищено від 70 до 100 тисяч осіб – євреїв, ромів, українських націоналістів, військовополонених, підпільників, пацієнтів психіатричної лікарні, заручників із числа мешканців Києва. Дослідники Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр» продовжують ретельне вивчення трагічної історії урочища та прилеглих до нього територій.

Під час написання цього матеріалу були використані дослідження авторів:


Дизайн та верстка: Віталій Фоков
Made on
Tilda